даркнет сайт Канабис Горно-Алтайск Бошки марихуана Amnesia

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Кутил с девчонками и закладками – настоящий кайф в моей жизни!

Знаете, братцы, я тут в одном даркнет-лабиринте задвигался и наткнулся на одного фрешмена, который решил расторгнуть свои закладки. Ну, я понимаю, что своим поиском я рисковал, но это же такой адреналин! Тем более, я уже давно на кумарах – одну закладку на другую идет, сам знаешь. Но вернемся к этому новичку.

Он начал понимать, что его шишки марихуаны закончились, и тут я на хвосте. Я подумал, что можно сделать доброе дело и скупить у него остатки. Но договориться о цене оказалось не так просто – типа, балда, хочет нагнуть. Но я не дурак, знаешь, у меня есть свои секретные источники. В итоге, после жаркой переговорной марцы, удалось схватить все по хорошей цене.

А потом – началась настоящая жара! Всем было пофигу, что это среди недели, ведь кутить с девчонками можно в любое время и в любом месте. И мы расселись так, будто никуда не спешим. Каждая из них была на своей волне, да и я сам, сидя на кумарах, чувствовал себя на седьмом небе.

Еще с девчонками мы решили сделать себе фруктовую наркотическую микстуру – фрешмены понимают, о чем я. Встретили мы какого-то мацана, который продавал нам фруктовые соки, а мы в них добавляли свои закладки, получая настоящий нарко-коктейль. Благо, что у меня при себе всегда есть нужные инструменты, чтобы на них потянуть.

Из этого фреша мы все вместе берем и пошли гулять по нашему любимому дымному парку. Там народу как в семье своей – все на подъеме, и каждый знает, куда задвигаться, чтобы не попасть на глаза к плохим дядям. Шелест летнего ветерка и мягкий аромат маришки наполняли воздух – это была настоящая наркотическая сказка.

Прошли несколько часов, и мы уже совсем забыли о времени. Солнце пряталось за горизонтом, а нам было все равно – ночь такая же красивая, как и день, когда ты на кумарах. А еще я встретил одну милую мацанку – настоящую девчонку-вкладку. Пару часов мы гуляли, смеялись, кутили и просто наслаждались. Ну, конечно, я не пропускал случая показать ей свою настоящую сторону – настоящую наркоманскую богему.

Ах, эти моменты, когда время словно останавливается и ты понимаешь, что сейчас, прямо здесь и сейчас, ты живешь полной жизнью!

Утро нас застало на рассвете, когда мы все сидели на травке, устроившись кольцом вокруг костра. Мы были на кумарах, на полной волне, но тогда началось то самое нарко похмелье – глаза прилипали, голова кружилась, а чувство голода бросало на рынок, будто не кутили вчера всю ночь.

В итоге, мы решили завершить этот наркотический марафон и разойтись. Каждый пошел своей дорогой, а я – с новыми впечатлениями и номером телефона этой мацанки. Кто знает, может быть, наше знакомство еще продолжится, и мы снова окунемся в наркотическую атмосферу.

Буду с нетерпением ждать следующего соревнования в нашей наркотической лиге кутежа!